Олег Поблоцький: «Стейкхолдери стратегії кормозабеспечення, які наші цінності?– Інвестори та Засновники»



Концепція стейкхолдерів, або концепція зацікавлених сторін відноситься до числа найвідоміших теоретичних конструкцій. Теорія – у контексті проблеми взаємин бізнесу і суспільства - по-своєму авторитетна і загальновизнана, але одночасно вона лишається однієї з найбільш дискутованих.

Вважається, що основне джерело класичної версії концепції стейкхолдерів - це відома книга Е.Фрімена «Стратегічний менеджмент: стейкхолдерських підхід».

За визначенням Фрімена, стейкхолдерами є будь-які індивідууми, групи або організації, які надають значущий вплив на прийнятя компанією рішення і / або являються під впливом цих рішень. Відповідно, до стейкхолдерів відносять: власників компанії, її найманих менеджерів, персонал - внутрішні стейкхолдери. А також покупців продуктів компанії, постачальників ресурсів, державу - зовнішні стейкхолдери.

Головна ідея концепції стейкхолдерів полягає у тому, що власники та менеджери повинні керувати діяльністю компанії із збереженням інтересів усіх спіробітників компанії та зі збереженням етичний баланс. При цьому саме таке функціонування і розвиток компанії як раз і є практичним підтвердженням і реальним доказом соціальної відповідальності компанії.

З метою ефективного управління ризиками будь якого проекту у концепції стейкхолдерів дуже важливо розуміти очікування кожного. На мою думку побудова концепції стейкхолдерів у стратегії кормозабезпечення тваринницького комплексу не є винятком.

Групи стейкхолдерів Очікування (інтереси)
від системи кормозабезпечення
Внутрішні зацікавлені особи
Засновники, топ-менеджери, інвестори Вартість підприємства, дивіденди, динаміка розвитку підприємства та досягнення цільових показників, зростання прибутку та маржинальності бізнесу
Керівництво напряму тваринництво Споживацькі якості продукції, задоволеність очікувань, співвідношення ціна-якість
Керівництво системи кормозабезпечення Успішне виконання планів, впровадження конкурентоспроможних технологій, розвиток бізнесу
Персонал, задіяний у кормозабезпеченні Достойна винагорода, безпека праці, умови праці, кар’єрний ріст, професійне навчання, соціальна гарантії та пільги
Зовнішні зацікавлені особи
Споживачі продукції тваринництва Споживацькі якості продукції, задоволеність очікувань, співвідношення ціна-якість
Підрядники (консультанти та постачальники) Надійні довготривалі відносини, укладання нових договорів на основі перспектив розвитку підприємства, збільшення обсягів замовлень
Фінансові установи Ліквідність, платоспроможність, здатність генерувати грошовий потік
Державна влада, контролюючі органи Відповідність чинному законодавству, регулювання земельних соціальних і трудових відносин, безпека діяльності стосовно суспільства, вплив на навколишнє середовище, створення робочих місць, податки до бюджету

Звичайно, кожен з нас має різний рівень важливості в процесі кормозабезпечення господарства та кардинально різний вплив на управлінські та процесні рішення та результат стратегії (рис1). Сьогодні я хочу звернути увагу на те, що в нашому випадку цільові установки і пріоритети кожного стейкхолдера унікальні і, більш того, можуть кардинально суперечити один одному, тож між нами можуть виникати конфлікти. Саме їм я вирішив присвятити свій цикл…

Логічно почати з основного, на мою думку, стейкхолдера – інвестора і власника, чиї інтереси часто повинні збігатися, в зв'язку з чим я їх об'єднаю в один. Теоретично інвестор та власники мають вагомий вплив на процес кормозабезпечення і можуть самостійно визначати стратегію в цьому процесі, як і стратегію Компанії в цілому. Чи так це насправді? – Певно що ні.

З мого досвіду, більшість інвесторів і власників тваринницьких комплексів в питаннях кормозабезпечення більшою мірою покладають надію на бачення і практичне здійснення цього процесу на своїх ТОП-менеджерів і керівників тваринництва. У більшості випадків, стейкхолдери в особі ТОПів господарства не мають чіткого і зрозумілого економічного обґрунтування використання тієї, чи іншої моделі кормозабезпечення. До прийняття рішень вони підходять не без ментальних факторів і, як підсумок, питання розвитку та ефективності стоїть не на першому місці. Так, вже на етапі формування стратегії управління кормовою базою переважає консервативний підхід і побоювання змін, адже за ними може стояти перерозподіл ролей в операційних процесах. Тому менеджмент, як правило, не зацікавлений. Цей підхід створює ілюзію умовного страхування ризиків, при цьому забезпечує дефіцит нових можливостей. В таких умовах розраховувати на отримання більшої ефективності підприємства, інвесторам та власникам не варто.

Окремо варто відзначити вплив інвесторів та власників на етапі вибору постачальника. Найчастіше позиція власника зводиться до однієї фрази «закуповувати лише у виробника». Аргумент простий – виробник пропонує нижчі ціни. З власного досвіду вимушений одразу заперечити: сьогодні експортно-орієнтованому виробнику не хочеться ускладнювати свій бізнес внутрішнім споживачем, адже йому доводиться виконувати велику кількість операцій. Більше того, на моє переконання, при партнерстві з тим, чи іншим постачальником, варто оцінювати її ефективність далеко не в одній складовій. Необхідно чітко розуміти ризики співпраці як у сфері прозорості, стабільності, конкурентної ціни, так і з боку сервісу та додаткових послуг. З огляду на ці фактори, потрібно відходити від ментальностей і підходити до комплексної оцінки пропозицій ринку. Як результат, ціна і факт тільки того, що постачальник є виробником, аж ніяк може не бути визначальним.

Так само, як це не сумно, є і інша, темна і більш руйнівна сторона процесу кормозабезпечення й бізнесу в цілому. Де ТОП-менеджмент до питання вибору постачальника, консультантів та інших зовнішніх фахівців підходять з міркувань особистої вигоди. Не хочеться загострювати увагу на подібних факторах, але не відзначити їх визначальний вплив на кінцевий для інвестора результат не в одиничних випадках, все-таки варто.

Можна довго думати чи існує конфлікт між інвестором та споживачем. Що відрізняє власника від покупця? Відмінності: головна мета виробника - прибуток, в той час споживач бачить своєю метою максимально повне задоволення своїх потреб. Спільне: і виробник і споживач прагнуть оптимізувати свої витрати (тобто намагаються економити свої кошти). На мій погляд, вони більше однодумці, адже кожному потрібно і гарна якість, і низька ціна.

Як підсумок, ми розуміємо, що не завжди у повній мірі інвестори і власники можуть бути визначальними в цьому процесі, що не знімає з них відповідальності за кінцевий результат. У той же час, варто більше особисту увагу приділити стратегії кормозабезпечення, так як в цьому криється основна частина ефективності в тваринництві.

Олег Поблоцький, керівник кормового напрямку, компанія «Фенікс Агро»

×