Зберігання зерна. Які небезпеки криються в коморі та як з ними боротися?



    Що ж, виявляється засіяти, обробити та зібрати зернові – це не все. Найбільш важким завданням виявляється зберегти на зерносховищі чи складі вже зібрану продукцію. Адже під час зберігання можна втратити до 100% врожаю. Причиною може стати неякісна підготовка зерносховища до зберігання. Перш за все, це можуть бути шкідники, потім волога.

    Давайте розберемося, які шкідники можуть зашкодити зберіганню зернових. Найпоширенішими та найнебезпечнішими шкідниками зерна та зернової продукції в Україні є комірний і рисовий довгоносики, великий та малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий борошноїд, зернова міль, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки.

    Шкідливі комірні комахи – це справжнє лихо для зерна, що зберігається. Маючи високу потенційну здатність до розмноження, вони за тривалого зберігання зернопродуктів і сприятливих умов можуть накопичуватись у значній кількості. Науковці дослідили, що в лабораторних умовах дві пари жуків комірного і рисового довгоносиків у зерні пшениці за дев’ять місяців розвитку дають потомство, відповідно 6211 і 7978 особин.

    Так давайте розберемося, що то за довгоносики, якої шкоди вони наносять зерну та як з ними боротися.

    Довгоносик комірний (Sitophilusgranaries) – жук з родини трубконосиків, комаха шкідник, яка завдає великої шкоди запасам зерна. Цей шкідник розповсюджений всюди та заноситься в різні місця разом з зерном. Розвиток їх від яйця до дорослої особини відбувається в середині зернини. Оптимальним для життєдіяльності комірного довгоносика є температура 21-25 ͦ С і вологість зерна 15-16 %. Зниження температури до 12 ͦ С стримує розвиток шкідників. При температурі нижчій за 13 ͦ С і вищій за 35 ͦ С, жуки не відкладають яєць. У зерні вологістю 10-11% довгоносики не розвиваються. Гине комірний довгоносик під дією прямих сонячних променів, не терпить запаху скипидару, нафталіну, часнику, конопель, а також повітряних протягів. Жуки охоче живуть у теплих ділянках зернового насипу. Під водою вони залишаються живими протягом 10-12 діб, без їжі можуть існувати досить довго, і впадають в сплячку на 2-3 роки.

    Ці шкідники потрапляють до комори із зерном, яке заражується вже з поля, через одяг і взуття робітників, а також з гризунами і птахами. Основна маса шкідників накопичується в місцях постійного зберігання хлібних запасів.

    Так якої ж шкоди завдає довгоносик зерновим культурам? Погризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що проростаючи псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби насамперед представники року Fusarium, спричиняють отруєння – мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.

    Як же боротися з довгоносиками в зерні? Для цього застосовують систему профілактичних (запобіжних) і знищувальних заходів. До профілактичних заходів належать:

  • - роботи з підготовки зерносховищ та операції, що виконують із зерном;
  • - очищення, сушіння, охолодження, вентилювання приміщення.

До знищувальних відносять:

  • - біологічні методи;
  • - фізико-механічні методи;
  • - хімічні методи.

    За­побіжні за­хо­ди мо­жуть роз­по­чи­на­ти­ся ще з по­ля: за­сто­су­ван­ня хімічної об­роб­ки посівів, яка зни­щує та об­ме­жує кількість шкідників зер­на, зернових культур та запобігає розвитку хвороб зернових сільськогосподарських культур. Про­дов­жу­ють­ся во­ни й на стадії підго­тов­ки зер­но­с­хо­вищ до зберіган­ня хлібної ма­си. Зер­но­с­хо­ви­ща, що ма­ють не­ве­ли­ке за­пов­нен­ня, ба­жа­но повністю вивільни­ти та очи­с­ти­ти. Про­во­дя­чи очи­щен­ня зер­но­с­хо­вищ, особ­ли­во складсь­ко­го ти­пу, слід особ­ли­ву ува­гу звер­ну­ти на важ­ко­до­с­тупні місця, в яких пер­шо­чер­го­во роз­ви­ва­ють­ся шкідни­ки зернових культур: верхні та нижні га­ле­реї, при­ям­ки норій, за­вальні ями, вен­ти­ляційні ка­на­ли. Очи­щен­ню підля­гає та­кож при­лег­ла те­ри­торія та техніка для об­роб­ки і пе­реміщен­ня зер­на.

    Під час за­си­пан­ня в схо­ви­ще та збе­ріган­ня, особ­ли­ву ува­гу слід звер­ну­ти на во­логість зер­на. Во­логість у жод­но­му разі не має пе­ре­ви­щу­ва­ти норм ус­та­нов­ле­них ок­ре­мо для насіння та про­до­воль­чо-кор­мо­во­го зер­на. У разі три­ва­ло­го зберіган­ня во­логість кра­ще змен­шу­ва­ти на 2-4% порівня­но з нор­ма­ми – це знач­но по­си­лює стійкість зер­на до уш­ко­д­жен­ня шкідниками, об­ме­жує їхню життєдіяльність.

    Од­ним із ефек­тив­них за­побіжних за­ходів бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми зернових культур є охо­ло­д­жен­ня зер­на. Йо­го мож­на за­сто­со­ву­ва­ти як профілак­тич­но, так і з ме­тою пригнічен­ня життєдіяль­ності біль­шості шкідників. Для цьо­го до­стат­ньо тем­пе­ра­ту­ру зер­но­вої ма­си до­ве­с­ти до 8...10°С. При тем­пе­ра­ту­рі 5...6°С, термін надійності зберіган­ня збільшується втри­чі. Охо­ло­д­жен­ня ви­ко­ну­ють в хо­лод­­ну су­ху по­го­ду за до­по­мо­гою провітрю­ван­ня чи ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня

    Най­ра­ди­кальнішим зни­щу­валь­ним за­хо­дом бо­роть­би зі шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів про­дов­жує за­ли­ша­тись хімічна дезінсекція зер­на: во­ло­га, ае­ро­золь­на, га­зо­ва (фумігація). Хімічну об­роб­ку ви­ко­ну­ють за спеціаль­ною ін­струк­цією та про­во­дять ор­ганізації, які ма­ють офіційний дозвіл. Особ­ли­во су­во­ро кон­тро­люється фумігація: її за­бо­ро­не­но за­сто­со­ву­ва­ти для партій зер­на, при­зна­че­них для відправ­лен­ня і кон­цен­т­рації на пор­то­вих еле­ва­то­рах.

    Во­ло­гий та ае­ро­золь­ний спо­со­би бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми ефек­тивні для об­роб­ки вільних складсь­ких по­меш­кань і при­лег­лих те­ри­торій. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють фо­с­фо­рор­ганічні й піре­т­роїдні інсек­ти­ци­ди (Ак­теллік, Арріво, Ка­ра­те, Фа­с­так, Фу­фа­нон та інші), нор­ма за­сто­су­ван­ня яких ста­но­вить: за во­ло­гої об­роб­ки – 0,2 л/м2, за ае­ро­золь­ної – 20 мл/м3 складсь­кої пло­щі. Для об­роб­ки те­ри­торії нор­му збільшу­ють удвічі. З-поміж хімічних за­ходів проти шкідників зерна га­зо­ва фу­мігація є най­е­фек­тивнішою. Для її про­ве­ден­ня за­сто­со­ву­ють такі фу­­міган­ти: газ бро­ми­с­тий етил; таб­лет­ки на ос­нові фосфіду алюмінію (Ал­фос, Фо­с­ком, Фо­с­ток­син); таб­лет­ки на ос­нові фосфіду магнію (Де­геш Плейтс, Маг­ток­син).

    Пе­ред фумігацією потрібно ре­тель­но за­гер­ме­ти­зу­ва­ти приміщен­ня, а фумігацію прово­ди­ти із за­лу­чен­ням тільки спе­ціаль­них за­гонів, які ма­ють дозвіл і від­повідне об­лад­нан­ня. Дез­ак­ти­вація ста­но­вить порівня­но ко­рот­кий період – до 10 діб із по­чат­ку об­роб­ки.

    Ефек­тивність і своєчасність усіх ме­тодів бо­роть­би з шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів знач­ною мірою за­ле­жить від кон­тро­лю за рівнем за­ра­жен­ня. Інтер­вал пе­ревірки встановлюють ви­хо­дя­чи з тем­пе­ра­ту­ри і во­ло­гості зер­на, йо­го при­зна­чен­ня.
    При зберіган­ні насіння в мішках пе­ревірку на за­ра­женість шкідни­ка­ми ви­ко­ну­ють один раз у 30 днів узим­ку і че­рез кожні 15 днів улітку. Аналіз на за­ра­женість про­во­дять згідно з нор­ма­тив­ни­ми ме­то­да­ми і стан­дар­та­ми.

Наталія Гронська, менеджер із постачання зернових та олійних культур

компанії Fenix Agro

×